1. Проведіть експеримент для встановлення взаємодії феруму(ІІ) сульфату з: а) розчином лугу; б) міддю; в) розчином

Yaroslav_1035

5

Задача 1:
Для встановлення взаємодії феруму(ІІ) сульфату з різними речовинами, можна провести наступні експерименти:

а) Взаємодія з розчином лугу:
1. Підготуйте два пробірки з розчином феруму(ІІ) сульфату і розчином лугу.
2. Додайте невелику кількість розчину феруму(ІІ) сульфату в одну пробірку і доведіть її до кипіння.
3. Додайте невелику кількість розчину феруму(ІІ) сульфату в другу пробірку, але не доводьте її до кипіння.
4. Спостерігайте за змінами, які відбуваються у пробірках.

Обґрунтування: Якщо ферум(ІІ) сульфат взаємодіє з розчином лугу, то утворюються нековні відновлені сполуки. При нагріванні кількість утворених сполук може збільшитись, через що спостерігається більш інтенсивна колірна зміна.

б) Взаємодія з міддю:
1. Підготуйте пробірки з розчином феруму(ІІ) сульфату і міддю.
2. Додайте невелику кількість розчину феруму(ІІ) сульфату до розчину міді.
3. Спостерігайте за змінами, які відбуваються у пробірці.

Обґрунтування: Якщо ферум(ІІ) сульфат взаємодіє з міддю, можливе утворення осаду або зміна кольору розчину.

в) Взаємодія з розчином барій хлориду:
1. Підготуйте пробірки з розчином феруму(ІІ) сульфату і розчином барій хлориду.
2. Змішайте ці розчини.
3. Спостерігайте за змінами, які відбуваються у пробірці.

Обґрунтування: Якщо ферум(ІІ) сульфат взаємодіє з розчином барій хлориду, можливе утворення нековної сполуки, яка може бути видно як осад або зміна кольору розчину.

Задача 2:
Для перевірки наявності домішок порошку заліза у купрум(ІІ) оксиді, можна виконати наступні кроки:

1. Приготуйте розчин купрум(ІІ) оксиду, додавши його до деякої кількості води.
2. Утворившийся розчин розділіть на дві пробірки.
3. Додайте деяку кількість порошку заліза до однієї пробірки, а в іншій пробірці залиште тільки розчин купрум(ІІ) оксиду.
4. Уважно спостерігайте за змінами, які відбуваються у пробірках.

Якщо у пробірці з порошком заліза спостерігається зміна кольору, утворення осаду, чи будь-які інші відмінності від пробірки без порошку заліза, то можна припустити наявність домішок порошку заліза у розчині купрум(ІІ) оксиду.

Задача 3:
Для виявлення тимчасової твердості води можна виконати наступні експерименти:

1. Приготуйте декілька пробірок з наданим зразком води.
2. За бажанням, можна додати декілька крапель фенолфталеїну до кожної пробірки, щоб відслідковувати зміну кольору.
3. Заготовте розчин мила або миючого засобу.
4. Поступово додавайте до кожної пробірки розчин мила або миючого засобу, доки не спостерігнете утворення стійкої піни.
5. Зафіксуйте кількість доданого розчину мила або миючого засобу для кожної пробірки.

У разі, якщо для утворення стійкої піни було необхідно додати значну кількість розчину мила або миючого засобу, можна припустити, що наданий зразок води містить високий рівень тимчасової твердості. Якщо необхідно додати дуже малу кількість розчину мила або миючого засобу, можна припустити, що тимчасова твердість води є незначною.

Варто пам"ятати, що ці методи не дають можливості точно виміряти рівень взаємодії феруму(ІІ) сульфату з розчинами, наявності домішок порошку заліза в купрум(ІІ) оксиді та рівня тимчасової твердості води, але вони можуть надати підстави для висновків про наявність чи відсутність цих явищ. Детальнішу інформацію про ці явища можна отримати за допомогою більш точних методів аналізу.