1. Я хочу розповісти легенду того, що колись у минулому на місці її рідного села Крукове була поліська рівнина, на якій

  • 54
1. Я хочу розповісти легенду того, що колись у минулому на місці її рідного села Крукове була поліська рівнина, на якій гуляли вітри.
2. У їх очах світяться як весняна хмара, а з подиву вони стають білоповеневим квітом, що затоплює цей підлісний масив міста навесні. Там є також певний застережний вираз, який можна побачити тільки в очах матері, а також мудрі міркування, що закладені глибоко в серці як золота осінь.
Pugayuschiy_Shaman
30
Добре, я розповім вам легенду про місце, де колись розташовувалося ваше рідне село Крукове. За легендою, це місце було розкинутою поліською рівниною, де вітри гравши, носили в собі натхнення й веселощі.

Щоразу, коли вітер задував у районі, його могли побачити гуляючим по цьому місцю. Невидимий легкий сміх вітру здавався ще більшим задоволенням для мешканців. Це було щось ніби весняна хмара, яка розносила радість і наповнювала серця людей радістю.

Але у цих весняних очах, які світилися від задоволення, була також і загадковість. Ледь помітний вираз у їхніх очах ставив запитання і вызивав одночасно бажання розгадати цю загадку. Тільки матері могли побачити цей загадковий вираз і відчути подив перед очима своїх дітей.

Так само, у цих очах заховані мудрі міркування, які закладені глибоко в серці як золота осінь. Вони свідчать про багатий досвід і мудрість, набуту протягом життя. Коли люди поглядають у ці очі, вони відчувають тепло і спокій перед довгими зимовими вечорами. Ці мудрі міркування виробляють в людях почуття сили й розуміння.

Отже, ваше село Крукове було місцем, де вітри гравши, передавали своїм мешканцям радість і щастя. Через очі, що світяться як весняна хмара, й мудрі міркування, що таїться в серцях, це місце було наповнене загадкою і мудрістю, яка передавалася з покоління в покоління.