1. Який спільний звук є в поезіях Т. Шевченка І виріс я на чужині... та Якби ви знали, пани чі... , а які вірші

Забытый_Замок_4753

17

1. Спільний звук, який присутній в поезіях "І виріс я на чужині..." та "Якби ви знали, пани чі...", це звук [і]. У обох віршах ми бачимо використання слова "чужині", але характер та тематика цих віршів різняться. Перший вірш розповідає про життя і долю автора, який вирос на чужині і зазналий випробувань. Другий вірш зафіксований українською мовою і в ньому відображено соціальні проблеми і нерівність, з якими стикалися кріпаки.

Автор, Тарас Шевченко, зображує кріпаків та кріпацтво в Україні за допомогою різноманітних метафор та символів. Він висвітлює негативні аспекти кріпацтва, його жорстокі умови і побут, а також відродження духовності та боротьби за свободу.

2. У поезіях "І виріс я на чужині..." та "Якби ви знали, пани чі..." зображення українського села мають схожі риси. Обидва вірші передають картину українського села, його красу і простоту, а також показують тяжке життя та неправедне становище селян.

Однак, поезія "Садок вишневий коло хати..." має суттєву відмінність у колористиці порівняно до двох попередніх віршів. У цьому вірші використовуються яскраві кольори - "білі", "рожеві", "чисті" для передачі краси природи, надії та позитивних почуттів. Це створює контраст з тематикою трагедії в інших віршах, де більшою мірою домінують смуток та реалії життя на чужині.

3. Образ-символ - це літературний прийом, коли певний образ представляє ідею, концепцію або абстрактну якість. В поезіях Т. Шевченка ми бачимо розкриття символічних образів Долі, Музи і Слави.

Вірш "Думи мої, думи мої, лихо мені з вами!" розкриває образ-символ Долі, яка є впливовою силою, що управляє життям людини. Доля є непередбачуваною, несправедливою та владарем нашого життя.

Муза представлена у вірші "Україно, Україно! Земле моя родная...", де автор звертається до України як до Музи, що надихає його творчість та пробуджує почуття любові до Батьківщини.

Символічний образ Слави з"являється у вірші "Заповіт", де Шевченко звертається до нащадків з проханням не забувати його, а йти до Слави у боротьбі за свободу України.

4. Поезія "Доля" Тараса Шевченка є ліричною медитацією. Автор роздумує про своє місце у світі, про природу людської долі та непередбачуваність майбутнього. Він бачить життя як нескінченний рух, неперервну зміну і вплив долі на життя кожної людини. У поезії виражено почуття втрати, роздуми про незалежність та смисл життя.

В цій поезії Шевченко використовує поетичні засоби, такі як повтори, метафори та глибоке почуття, щоб передати медитативний настрій та філософські роздуми. Це робить поезію "Доля" одним із найвизначніших творів української літератури.