Будь ласка, напишіть твір на тему Війна - таке жахливе слово у стилі Олександра Довженка, на основі Ніч перед боєм

Skvoz_Kosmos

9

"Війна - таке жахливе слово"

Війна... Що можна сказати про це слово? Воно набиває глухе страхом серце кожного, кого колись окутала її темна і холодна хмара. Це слово, що перекочується з покоління в покоління і залишає за собою лише зруйновані домівки, розривані сім"ї та втрату невинної крові.

Так, війна - це страшне лихо, яке виправдовується різними причинами, будь то територіальні конфлікти, ідеологічні суперечки або недобра людська природа. Але часом до цього страшного слова варто звернутися з турботою, з граблями жалю і пам"яті, щоб наша грядуща й далека війна була жахлива не як вчинок нашої недоумчивості, а як попередження перед новим прокляттям.

Пам"ятаєте той печальний мітинг у ночі перед боєм? Тривога завила на кожній вулиці, мільйони людей шукали усередині себе останню надію. Усі наші страхи виплеснулися навруб, і війна вперше здалася нездоланною.

Але там, на тому мітингу, попереду холодних ранкових світанків, які залишали після себе лише сльози і біль - звучала промова мого старого друга, боєць-герой, який тоді не знав, що сьогодні йому загинути:

"Усе, що нам треба - це передбачити страшне обличчя війни, аби зупинити її жах. Часом враг забуває, що на цьому полі бою стоять люди, і здавалося б, це - бродячі тіні, зникнення яких не повинні викликати жодну турботу. Але з пам"яті променить невгасиме життя. Смерть одною митью щезне, але жити, жити для того, щоб ворог згадав про людську могутність.

Ця війна, її руйнівний шлях - це ланцюги безмежного страждання та смерті. Смерть, яка бере тих, кого ми любимо, солдати, які здобувають перемоги міліярдами життів і проливають кров свої ластівки над кращими храмами нашої людської цивілізації.

Та й незламність духу борців, простих націй, що знають - що ні в кого й ніколи на Рідній землі не буде легко. Погляньмо в сторону майбутнього, на бурхливе море, яке накотилося перед нами. Чи можемо ми його приборкати, розплівати, відкрити нові світи в морському просторі чарівної надії? Це від нас залежить.

Тому нехай війна зламає свої страхові загони, наші серця, наші душі, артилерійський огонь та ярлики ненависті. Нехай вона стукне в двері нашого життя, але ми не пускатимемо її у наші домівки. Ми знаємо одну річ - війні не місце у нашому світі, ми будуємо новий світ на миру і взаєморозумінні. Ми можемо змінити природу цього жахливого слова, збудувати кращу майбутню грядку для наших дітей."

Це було моє власне сприйняття думки Великого Кобзаря, Олександра Довженка. Він у своїй творчості давав натхнення і надію тим, хто боровся з війною і знав, що цінується більше за все - мир і людське життя. Нехай цей оповідний твір стане світлим напутником у вашому розумінні того, наскільки таке жахливе слово, як війна, завжди доживається нами, але, можливо, в наших руках - змінити світ на краще, покласти крапку у цьому безкінечному ряді лиха. Нехай війна зменшиться з чорної хмари до незначного туману, який ми зможемо розгнати з допомогою світла нашої людяності та мудрості.