Чому Синій птах неперервно змінює свій колір? Що спонукає Синього птаха до відльоту у фіналі? Чи М. Метерлінк висловлює

Григорьевич

36

У творі Моріса Метерлінка "Синій птах" Синій птах є символічним героєм, який має дві основні особливості: постійно змінює свій колір і завжди стрімко відлітає у фіналі. Ці особливості відображають певні філософські концепції та пропагують певні громадянські цінності.

Щодо постійних змін колорів Синього птаха, автор не вказує конкретну причину цього явища. Але можна інтерпретувати це як символ безперервної зміни та нестабільності у світі. Всесильність Синього птаха полягає у його різноманітних варіаціях кольорів, що може символізувати різноманітність світів та сприйняття реальності.

Відльот Синього птаха у фіналі може пояснюватися як його прагнення до вільності та цілісності. Він постійно шукає свого рідного дому, де він єдиною безсмертною істотою, тому відлітає у фіналі, до місця, де він може бути щасливий і повний.

У творі Метерлінка є позитивна концепція щастя. Головна концепція полягає у пошуку справжнього щастя, домінованого людьми, які прагнуть до гармонії, милосердя, любові, розуміння та добра. Ця концепція втілена у подорожі двох дітей, Майстра та Місіс Тілі, які шукають свого загубленого брата, Синього птаха, і разом з ними переживають пригоди, де вони зіштовхуються з різними випробуваннями та перешкодами.

Твір передає важливі громадянські цінності, такі як взаємодопомога, солідарність, любов до природи та всього живого, довіра та турбота про інших людей. Головний герой, який пройшов шлях пошуку й пізнання, стає символом мудрості та духовного розквіту.

Схематично, назва твору "Синій птах" відображає ідею постійного пошуку щастя, свободи та ідеального світу. Синій птах переносить нас у фантастичний світ, де ми можемо насолодитися красою природи, справжнім почуттям щастя та дотиком до духовного.

Щастя, згідно з моєю інтерпретацією в контексті творів М. Метерлінка, може описуватися як суть людського буття, яку слід заслуговувати. Це почуття повного задоволення та радості, яке досягається через самовдосконалення, допомогу іншим, розуміння, любов та гармонію з оточуючим світом.

Отже, щастя у творах Метерлінка може вважатися певною формою внутрішньої гармонії, яка досягається через соціальну доброчесність, допомогу ближнім, об"єднання та цінність життя в усіх його проявах. Він вказує на необхідність сприйняття природи як частини людського життя та пошуку сенсу в самих себе. Таким чином, спонукає нас думати про важливість гармонії, милосердя та людяності у світі, де живе кожна істота.