Чому в монастирів розвивалася головна частина культури в період з ix до xi століть?

Станислав

8

В період з IX до XI століть в монастирях розвивалася головна частина культури з кількох причин. Перш за все, монастирі в цей період були центрами освіти та зберігали значну кількість знань, літератури та історичних документів.

По-перше, стали зникати старі центри освіти, такі як античні академії, а монастирі, особливо у західній Європі, стали важливими носіями знань. Християнська церква в цих монастирях бережно зберігала та копіювала важливі літературні твори, філософські тексті та інші документи. Монахи-письменники відігравали велику роль у збереженні та розповсюдженні культури того часу. Вони не тільки працювали над переписуванням документів, але й розробляли нові методи письма, вдосконалювали каліграфію. Багато школи бадавали світську освіту, можна було пройти вивчення основних предметів, а також вивчати твори античних письменників.

По-друге, монастирі були місцем будівництва релігійних та архітектурних шедеврів. Монахи були учасниками будівництва монастирських комплексів та церкв. Вони збирали та вирощували авторитетних майстрів з різних галузей мистецтва та ремесел. Інноваційні техніки будівництва штукатурки, фресок, мозаїк, а також створення скриптів для знаків, були розроблені в цей період. Багато іншої релігійної символіки, включаючи іконостаси, були створені в цей період.

По-третє, монастирі були місцем, де зосереджувалися вчені та філософи, які вивчали філософію, богослов"я та інші галузі знання. Такі монастырі були практично невід"ємною частиною суспільства, як виховуючи нове духовенство, так і визначаючи значну кількість осіб у навчанні. Монахи не тільки вивчали книжки, а й розвивали дискусії, викладали знання і ведували школами.

Таким чином, завдяки поєднанню освіти, мистецтва, релігійності та зосередженню знань у монастирях, вони стали центрами розвитку культури у середньовіччі.