"Наймичка" Тараса Шевченка - це дуже прониклива і глибока поема про життя простого людського страждання. Завершуючи це творіння, я маю намір передати глибокий зміст і емоційну напругу, які висловлюються через героїню – наймичку.
І так, нехай закінчення твору буде таке:
Вже зів"яла наймичка стара,
З гіркими слізьми на очах,
У житті багато підкоряла,
Не гоялось ран на мовчазь.
Нема миру ні на хвильку,
Пройшов дорогами годин,
Та все життя було лиш вінком,
А не вольовим окрилин.
Але хоч вона була крижана,
Жаром любові її розтопить,
Серце горить і лють загасить,
А у слізьми смутку вимірить.
Вона стала символом волі,
Понесла тягар перемін,
З"явився жить театр колиски,
Та на сцені вже ніколи він.
Лише пам"ять буде живити,
Душу плачем і болем пекти,
В ряд вічні сестри будуть думи,
Долю неньки донині знайти.
Пчелка 35
"Наймичка" Тараса Шевченка - це дуже прониклива і глибока поема про життя простого людського страждання. Завершуючи це творіння, я маю намір передати глибокий зміст і емоційну напругу, які висловлюються через героїню – наймичку.І так, нехай закінчення твору буде таке:
Вже зів"яла наймичка стара,
З гіркими слізьми на очах,
У житті багато підкоряла,
Не гоялось ран на мовчазь.
Нема миру ні на хвильку,
Пройшов дорогами годин,
Та все життя було лиш вінком,
А не вольовим окрилин.
Але хоч вона була крижана,
Жаром любові її розтопить,
Серце горить і лють загасить,
А у слізьми смутку вимірить.
Вона стала символом волі,
Понесла тягар перемін,
З"явився жить театр колиски,
Та на сцені вже ніколи він.
Лише пам"ять буде живити,
Душу плачем і болем пекти,
В ряд вічні сестри будуть думи,
Долю неньки донині знайти.