У кого не відбувається співу, хто не може насолоджуватися свобідними мріями (за віршем Лесі Українки Давня казка

Заблудший_Астронавт

62

Твір "Давня казка" Лесі Українки є філософським і поетичним віршем, у якому авторка звертається до читача з питанням про те, хто не може насолоджуватися свобідними мріями.

У початку вірша авторка стверджує, що у тих, у кого "не відбувається співу", тобто у тих, хто не вміє радіти та отримувати задоволення від життя, не може бути свобідних мрій. Спів в даному випадку можна розглядати як символ радості та емоційного задоволення.

Леся Українка показує, що наше сприйняття світу залежить від нашої здатності насолоджуватися мріями і відчувати радість від простих речей. Вірш веде нас до роздуму про те, чому деякі люди не можуть відчувати цю радість, не бачити красу навколо себе та не здатні мріяти про світле майбутнє.

За допомогою "Давньої казки" Леся Українка вкладає глибокий сенс, що радість і свобода мрій доступні кожному з нас, але їх треба вміти відчувати і цінувати. Вона спонукає читача задуматися над цими питаннями і розглянути їх з філософського боку.

Отже, вірш "Давня казка" Лесі Українки є роздумом про те, кому не вмирає співу та хто не може насолоджуватися свобідними мріями. Це заклик до читачів розважитися про значення радості, мрій, та цінність нашої спроможності відчувати світ навколо нас.