Як було малої розлуки між матір ю і сином, які зустрілися після тривалого відсутності? Український письменник Андрій

  • 12
Як було малої розлуки між матір"ю і сином, які зустрілися після тривалого відсутності? Український письменник Андрій Малишко у своєму творі "Чому сказати й самій не знаю"описує, що таке важливе живе у серці протягом багатьох років. Опишіть, як виглядає доріжка нашого рідного краю поблизу воріт на вечірньому горизонті, де горизонт зближується з землею і не має кінця у темній долині, і яка не повертається. Хоча вона засипається цвітом поряд з серцем, ця доріжка в нашому краї зберігається поблизу воріт. Вона вимита дощем, переношена вдалини, серед колових сонць із літа, вона породжує мою ревнощів і розпач.
Кобра
12
Радуйся, школяре, звістою, що твоїм очам розкриє дивовижна доріжка нашого рідного краю, що лежить у теплому обіймі вечірнього горизонту.

Пригадаємо слова Андрія Малишка, що таке важливе живе у серці, і погрузимось разом у чарівний світ того, що він описав.

Доріжка нашого рідного краю розпочинається поблизу воріт. Вона виїжджає перед нами в даль, створюючи враження, наче нікуди не зникає і завжди простягається перед нами. Її контури повністю затерті часом та бурхливими вітрами, але все ж залишають в нас незатушований відблиск минулих днів.

Ця доріжка перетнута різнокольоровим цвітом, особливо коли серце радісно б"ється. Вона оживає кожною зеленою травинкою, кожним квітом, що тихо сяє належним кольором. Крок тривожний, але переповний сподіванням. Вона неначе відгукується на наші емоції, і ми знаємо, що зустріч з близькими нам людьми буде неймовірною.

Змалечку особливу красу цієї дороги намалювала дощова краплина і шелест вітру, що обнімали її зі всіх боків. Тисячі, а може, мільйони випадків додали непередбачуваності цьому маленькому шляху. Він був гострим, виниковим і багато разів пронизаним світінням сонця під час літа. Лише така дорога може породжувати такі прекрасні зустрічі, як мала розлука матері з сином.

Ця доріжка не повертається в темну долину, вона запрошує нас пройти по ній і побачити, куди призведе цей шлях. Хоча вона може засипатися цвітом поряд з нашим серцем, вона затримується біля воріт нашого краю, щоб завжди нагадувати про ті миті, коли були зустрічані представники нашого серця.

Отже, дорогий школярю, зображена Андрієм Малишком доріжка нашого рідного краю багата на символіку, в неї закладені спогади, зустрічі та неймовірна краса. Вона зберігається поблизу воріт нашого серця, незмінна і завжди відкрита для нас у вечірньому горизонті.

Сподіваюсь, ця розповідь допомогла тобі зрозуміти опис доріжки нашого рідного краю та значення, яке вона несе у собі. Можливо, ти захочеш так само яскраво виразити свої почуття, ознайомившись з творами українських письменників, серед яких відомий і Андрій Малишко.