Яким чином автор вірша Давня казка визначає сутність людського щастя?

Ledyanoy_Volk_6875

53

Давня казка" - це вірш, написаний автором з метою визначити сутність людського щастя. Автор цього вірша використовує численні образи та метафори, щоб передати свої думки та почуття щодо цієї теми.

У "Давній казці" автор починає з порівняння людського щастя зі снігурятком:

\[Есть крошка снежинки-снежинка,\]
\[И свет огня-свечи-головок!..\]

В цих рядках автор використовує образ сніжинки, щоб показати, що щастя - це ніжні, неповторні та крихкі моменти у житті людини. Як сніжинка, щастя непостійне і може зникнути в будь-який момент.

Далі віршем пронизує образ моря та ластівок, що сідають на корпуси суден:

\[И есть воспоминание о розовых ласточках\]
\[И их весенних пером длинного и веселиго.\]

Тут автор стверджує, що щастя може бути пов"язане зі спогадами про радісні моменти у житті. Ластівки символізують весну та нове народження, що передає почуття радості та щастя.

Наступні рядки вірша пропонують, що щастя полягає у сприйнятті природи та її краси:

\[Есть радость слушать шум лазурных вод,\]
\[И песню дружной песни мартышек,\]
\[И знать, что примети голубые водны.\]

Автор закликає нас відчувати радість від знімання музики природи, співу птахів, коли мартенятка забавляють нас своїми жартами, і коли ми розуміємо природні явища.

У завершальних рядках вірша автор звертається до нас зануритися в свої внутрішні почуття та вдивлятися у чудо кожного моменту:

\[Смотреть на все с глубины голубой,\]
\[Знать и любить молчанье гор,\]
\[Лишь только от души тогда вырваться в крики…\]

Ці рядки показують, що щастя можна відчути, будучи зосередженим на моменті та приймаючи його з повним серцем.

Отже, автор вірша "Давня казка" визначає сутність людського щастя як непостійну, крихку, пов"язану зі спогадами, природою та можливістю відчути і вдивлятися у кожен момент. Він надихає нас приймати та цінувати кожну мить у нашому житті, оскільки щастя може бути знайдене у найпростіших речах.