Цукровий діабет може розвиватися через нестачу гормонів в підшлунковій залозі, зокрема, гормону інсуліну. Давайте розглянемо цей процес докладніше.
Підшлункова залоза є органом, який знаходиться в животі людини, за підбородком, і відповідає за вироблення гормонів, зокрема, інсуліну. Інсулін є ключовим гормоном, який регулює рівень цукру в крові.
Коли ми споживаємо їжу, особливо що містить вуглеводи, наша травна система розщеплює ці вуглеводи на глюкозу - основний вид цукру, який є джерелом енергії для організму. Глюкоза потім вбирається в кров"яний потік і транспортується до різних клітин організму.
Аколи рівень глюкози в крові підвищується, підшлункова залоза реагує на це, виділяючи інсулін. Інсулін допомагає клітинам організму засвоювати глюкозу з крові, зменшуючи таким чином її рівень.
У разі недостатності або відсутності інсуліну, що може статися через різні причини, на перший план виходить цукровий діабет. Це хронічне захворювання, при якому в рамках норми зростає рівень цукру в крові, а клітинам організму важко отримувати достатню кількість глюкози для життєво важливих процесів.
У діабеті типу 1, імунна система організму ушкоджує клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін. Це призводить до абсолютної втрати здатності організму виробляти достатню кількість інсуліну. У такому випадку пацієнтам з діабетом типу 1 необхідно вводити інсулін шляхом інсулінотерапії.
У діабеті типу 2, підшлункова залоза все ще може виробляти інсулін, але клітини організму стають менш чутливими до нього. Це називається інсулінорезистентністю. Інсулінорезистентність може бути спричинена генетичними факторами, неправильним харчуванням, невідповідним рівнем фізичної активності та іншими факторами. В цьому випадку основною лінією лікування є корекція харчування, фізична активність та можлива призначення препаратів для зниження рівня цукру в крові.
Отже, цукровий діабет формується через нестачу гормонів у підшлунковій залозі, яка призводить до недостатньої виробленості або погіршеної чутливості клітин до інсуліну. Розуміння цього процесу важливе для кращого усвідомлення цього захворювання.
Соня 37
Цукровий діабет може розвиватися через нестачу гормонів в підшлунковій залозі, зокрема, гормону інсуліну. Давайте розглянемо цей процес докладніше.Підшлункова залоза є органом, який знаходиться в животі людини, за підбородком, і відповідає за вироблення гормонів, зокрема, інсуліну. Інсулін є ключовим гормоном, який регулює рівень цукру в крові.
Коли ми споживаємо їжу, особливо що містить вуглеводи, наша травна система розщеплює ці вуглеводи на глюкозу - основний вид цукру, який є джерелом енергії для організму. Глюкоза потім вбирається в кров"яний потік і транспортується до різних клітин організму.
Аколи рівень глюкози в крові підвищується, підшлункова залоза реагує на це, виділяючи інсулін. Інсулін допомагає клітинам організму засвоювати глюкозу з крові, зменшуючи таким чином її рівень.
У разі недостатності або відсутності інсуліну, що може статися через різні причини, на перший план виходить цукровий діабет. Це хронічне захворювання, при якому в рамках норми зростає рівень цукру в крові, а клітинам організму важко отримувати достатню кількість глюкози для життєво важливих процесів.
У діабеті типу 1, імунна система організму ушкоджує клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін. Це призводить до абсолютної втрати здатності організму виробляти достатню кількість інсуліну. У такому випадку пацієнтам з діабетом типу 1 необхідно вводити інсулін шляхом інсулінотерапії.
У діабеті типу 2, підшлункова залоза все ще може виробляти інсулін, але клітини організму стають менш чутливими до нього. Це називається інсулінорезистентністю. Інсулінорезистентність може бути спричинена генетичними факторами, неправильним харчуванням, невідповідним рівнем фізичної активності та іншими факторами. В цьому випадку основною лінією лікування є корекція харчування, фізична активність та можлива призначення препаратів для зниження рівня цукру в крові.
Отже, цукровий діабет формується через нестачу гормонів у підшлунковій залозі, яка призводить до недостатньої виробленості або погіршеної чутливості клітин до інсуліну. Розуміння цього процесу важливе для кращого усвідомлення цього захворювання.