1. Перевірте кислотність щавлевого соку та кислого молока і поясніть результати експерименту. 2. З ясуйте вміст

Виктор

6

1. Щоб перевірити кислотність щавлевого соку та кислого молока, ми можемо використати універсальний індикатор, такий як фенолфталеїн або лакмусовий папір.

Індикатори змінюють свій колір залежно від кислотності або лужності розчину. Коли індикатор змінює колір, це свідчить про наявність кислот або лугів у розчині.

Спочатку виміряємо вміст щавлевого соку та кислого молока. Запам"ятайте ці значення, оскільки це буде потрібно для подальших порівнянь.

Далі, зануримо кінчик фенолфталеїнового лакмусового паперу в щавлевий сік і зафіксуємо зміну коліру. Якщо колір змінюється у рожевий або червоний, це означає, що щавлевий сік є кислим.

Аналогічно, зануримо кінчик фенолфталеїнового лакмусового паперу в кисле молоко і зафіксуємо зміну коліру. Якщо колір змінюється у рожевий або червоний, це означає, що кисле молоко є кислим.

Пояснення результатів експерименту:
- Якщо колір фенолфталеїнового лакмусового паперу не змінився, це означає, що розчин є нейтральним (не кислим і не лужним).
- Якщо колір фенолфталеїнового лакмусового паперу змінився на рожевий або червоний, це свідчить про наявність кислоти.

2. Для визначення вмісту крохмалю в пшеничному борошні, томатному соусі та груші ми можемо використати йод-крохмалевий тест. Крохмаль взаємодіє з йодом, що призводить до зміни кольору розчину.

Етапи експерименту:
1. Взяти невелику кількість пшеничного борошна, томатного соусу та груші.
2. Додати кілька крапель йодного розчину до кожного зразка.
3. Зафіксувати зміну кольору розчинів.
4. Порівняти отримані результати.

Якщо колір розчину змінився з жовтуватого до синього, це свідчить про наявність крохмалю.

Висновок: За результатами експерименту ми можемо зробити висновок, що пшеничне борошно та груші містять крохмаль, оскільки колір їхніх розчинів змінюється до синього при додаванні йодного розчину. Томатний соус не містить значної кількості крохмалю, оскільки колір його розчину залишається жовтуватим.

3. Щоб вивчити сік лимона як природний індикатор, проведемо наступні дії:

1. Зібрати свіжий лимон та віджати його, отримуючи лимонний сік.
2. Перевірити кольорові властивості лимонного соку. Зазвичай він має жовтуватий колір.
3. Додати декілька крапель лимонного соку до різних розчинів (наприклад, води).
4. Зафіксувати зміну коліру розчину.
5. Порівняти отримані результати.

Висновки:
- Лимонний сік змінює колір розчину на жовтий або жовто-зелений.
- Більша кількість лимонного соку призводить до інтенсивнішої зміни кольору розчину.

Таким чином, ми можемо вважати сік лимона природним індикатором, який може допомогти визначити кислотність різних розчинів.