Напишіть мовознавчу казку про те, як терміни, професфанолізми, діалектизми та просторічні слова відвідували

Сквозь_Космос

58

Колись давно, у казковий час, у країні мови, жили чотири друзі - Термін, Професфанолізм, Діалектизм та Просторічне Слово. Разом вони завжди прикрашали українську літературну мову і звуками своїх слів наповнювали різноманітні твори. Усміхаючись, вони кульгали у красивий Літературний Сад, охайно висаджений на березі Мовного Озера. Усі з них були радісні та щасливі, адже знаходилися разом, творили нові вирази та переплітались у літературний лабіринт.

Але одного разу в садок заглянула Охорона Української Мови, щоб зробити перевірку та переконатися, що всі слова використовані згідно літературних правил. Охорона була дуже серйозною і самовпевненою, тому вона зійшлася з Терміном, Професфанолізмом, Діалектизмом та Просторічним Словом.

Термін, уміючи чарівні Латинські формули та Грецькі вирази, негайно викликав сосну, яка навчалася на Мовному Університеті. Він пояснив, що Літературна Мова має свої правила і безліч слів, які вона використовує. Слова повинні бути чистими та дивовижно красивими. Той, хто не відповідає цим правилам, будуть накладені суворі санкції.

Професфанолізм, кмітливий та розумний, викликав вовка, який своїми розумними аргументами виправдав присутність професіональних слів у літературній мові. Вовк пояснив Охороні, що ці слова розуміють всі фахівці своєї галузі, і без них було б важко зрозуміти усю глибину і пластичність наукового світу.

Діалектизм викликав кота, який мовчки поставив копійку по краю своєї хвостатої цяцьки. І тоді кіт, набігаючи по землі, чіплявся копитського слова, яке кліщово тримавось на корені поважного дерева. Кіт пояснив Охороні, що ці слова підкреслюють народність та багатогранність мови, розширюють її колорит і роблять її більш живою та виразною.

Просторічне Слово запросило до себе комара, який знаходився високо в повітрі. Комар активно порухав крилами та почав хитро витикати смішну та життєрадісну історію про те, як воно також має право з"являтися у літературній мові. Воно казало, що іноді поділка надає діалозі аутентичності, живості та неповторності.

Охорона Української Мови ретельно вислухала всіх своїх відвідувачів. Вони всі були такими упертими у власному виправданні та сквернуватою логікою, що не були готові змінити своїх поглядів. Охороні довелося добре подумати, перебрати всі про й проти цих слів, і взятися до боротьби зручної полюваньостію за літературну справедливість. В результі, вони вирішили дати Терміну і Професфанолізму пройти через лінію фільтру, де вони і знайшли своє місце у літературних творах. А от Діалектизму та Просторічному Слову довелося шукати нові області для самовираження та насолоджуватися сонячними просторами фольклору.

Та усі вони, розділеними серцями та щирими почуттями, залишилися друзями і частинами нескінченного шляху української мови. Вони знали, що безцінність мови полягає в багатстві її думок, настроїв та виразності, що її вселяють у життя. І хоч Охорона Української Мови час від часу приходила перевірити, чи слова слухняні та літературні, вони завжди знаходили спосіб виправдати свою існування у школярському світі.

Так закінчується наша мовознавча казка про злагодженість слова та розуміння його різних форм у літературному світі. Будьмо завжди вдячні українській мові за красу та можливість вираження нашої душі в її виразних словах. Вивчаймо, поважаймо та пишаймося нею, як найбагатшим скарбом нашої країни.